Громадські слухання
Громадські слухання, як інструмент демократії участі, є найбільш вживаними засобами взаємодії органів місцевого самоврядування і громадськості. Хоча причиною тому не завжди є їх переваги, а скоріше надана їх форматом можливість імітації заслуховування думок широких верств населення. Цей їх формат поєднує в собі недоліки як місцевих ініціатив (обмеження учасників діалогу з боку громадськості переважно зацікавленими, часто – відверто мотивованими, особами), так і загальних зборів – необмежену можливість видавати в якості продукту резолюції абстрактні, не здатні до створення на їх підставі НПА, або такі, зміст яких може витлумачуватися неоднозначно, і залишає широкі можливості маніпулятивного реагування.
Частково причиною є недостатнє висвітлення інструменту в діючому законодавстві, власне, в єдиному законі «Про місцеве самоврядування» (надалі – Закон), де громадським слуханням присвячено ст.13:
«Ст.13. Громадські слухання
1. Територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.
2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.
3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
4. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.»
Крім того, певну роль у сприянні організації ГС(але не в їх призначенні) Закон відводить старостам в ОТГ:
Ст.54-1 ч.1 п.12: «(староста) сприяє утворенню та діяльності органів самоорганізації населення, організації та проведенню загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення у відповідному селі, селищі».
Відсилання до статуту, який поки не є обов’язковим, і не завжди наявний навіть у міських громадах, та відсутність у Законі навіть визначення терміну ГС, практично унеможливлює їх проведення в разі відсутності у громади статуту: якщо загальні збори умовно можливо провести на підставі прописаної у постанові Верховної ради процедури, а проект рішення на правах місцевої ініціативи чи без таких прав, все одно має шанс стати рішенням лише зі згоди більшості депутатів, а процедура проходження так чи інакше регулюється регламентом, тобто без прописаної процедури місцевої ініціативи досить забезпечити лояльність хоча б одного суб’єкта внесення проектів рішень, то ГС як засіб створення обов’язкової до розгляду пропозиції, потребує неодмінної регламентації в Статуті. Як для формального проведення ГС, так і для можливості практичних наслідків. Непряме визначення ГС у Законі як інтерактивну зустріч громадян з посадовими особами місцевого самоврядування, обмежує ініціативу громадян із напрацювання резолюцій, і навпаки, підштовхує владу до використання інструменту виключно формально, для створення ілюзії суспільної легітимності контраверсійних рішень, або для надання популярним рішенням більшого розголосу, із сталим колом учасників і «резервом» людей, потрібних в разі спроб опонентів отримати чисельну перевагу.
Практика проведення ГС у різних громадах відрізняється. Лише в Херсоні більшість (4 з 5) слухань відбулася з ініціативи громадських активістів, 1 слухання – призначені міським головою для розгляду проекту міського бюджету на 2018 рік (щорічне призначення головою слухань на цю тему відбувається вже другий рік поспіль). В Новій Каховці ГС призначались 5 разів, 4 з них відбулися, всі призначення мали за ініціатора міського голову або виконком міської ради. В Бериславі проведено 6 ГС також з ініціативи міського голови, всі на тему детальних планів територій. В Каховці ГС не проводились, хоча в грудні заплановано проведення на січень 2018 з ініціативи виконавчого органу міськради – Відділу культури.
Херсонська практика проведення громадських слухань всупереч бажанню керівництва органів місцевого самоврядування, викрила слабкі місця навіть у загалом прогресивних норм херсонського статуту, що стосуються ГС: виявилось, що «обов’язковий розгляд резолюції» може означати зокрема зачитування її самого лиш початку через урізаний до двох хвилин регламент виступу, без жодного обговорення, не кажучи вже про прийняття рішень. Зовсім незручні резолюції можна ігнорувати, як необхідність рішень за підсумками розгляду, бо в статуті міста не зазначено, в який термін резолюція має бути розглянута, і окремо – в який термін має бути рішення за підсумками розгляду. Як регламентується питання громадських слухань у нормативній базі і практиці контрольних громад?
Берислав. Згідно з листом-відповіддю на запит, у місті відсутній Статут, хоча проведено 6 громадських слухань, незрозуміло, чим в такому випадку регламентувалася процедура їх проведення. Також, за цією ж відповіддю, не застосовувалось жодних інших процедур місцевої демократії, навіть консультації з громадськістю, не створено і громадських рад. Разом з тим, незважаючи на відповідь, у розпорядженні експертів перебуває фотокопія з оригіналу затвердженого належним чином статуту Берислава, яким, зокрема, регламентуються громадські слухання (глава 9 «громадські слухання», статті 50-56): право ініціювання громадських слухань надається окрім голови, виконкому, ОСНам, більшості складу міськради (безпосередньо чи через надання радою згоди з рішенням постійної комісії ради), ініціативній групі не менше 50 членів громади (ст.52). Більший ценз ініціаторів виглядає нелогічно в порівнянні з загальними зборами (10 підписів), з огляду на менші витрати на проведення саме громадських слухань; єдиним обов’язковим документом, що створюється на слуханнях, є їх протокол, який передається секретарю ради (ст.54), при цьому можливість наявності «рішень» окрім протоколу згадується непрямо (ст.55), не існує (на відміну від загальних зборів) жодних обов’язків ОМС та посадових осіб розглядати рішення та реагувати на них. Приклади застосування норм: хоча серед ініціаторів цілком демократично зазначено членів громади в кількості не менше 50 осіб, але решта норм (в якості продукту слухань передбачений лише протокол, без жодних імперативів щодо його розгляду та реагування на пропозиції, чим порушено ч.3 ст. 13 Закону про місцеве самоврядування) фактично надають інструменту односторонню дію – лише як засобу заслуховування громадськістю інформації від представників влади. Вірогідно, що саме дотриманням норм «неіснуючого» статуту пояснюється відсутність за результатами усіх слухань резолюцій. Також, з огляду на недостовірність інформації про наявність статуту, залишаються сумніви і щодо усієї решти пунктів відповіді: чи справді не створено громадських рад, не проводилися консультації? Так чи інакше, усі 6 бериславських слухань можна віднести до провальних.
В Новій Каховці ситуація є геть протилежною: статутом передбачено (глава 9 «громадські слухання», статті 57-65)обов’язковість оформлення ініціаторами слухань резолюції у вигляді проекту рішення, і спрямування його для розгляду на найближчій сесії. Але ця нечувана щедрість демократії компенсується захмарним цензом підписів на підтримку ГС за громадською ініціативою (5% від чисельності населення громади, тобто понад 3000 підписів), відповідно, на практиці ініціювання слухань, порядок денний, регламент слухань та проект резолюції формують особи, уповноважені міською владою. З іншого боку, ініціатором може виступити також ОСН, і в цьому випадку підписи не потрібні. Така прогалина в обороні від незручних резолюцій може колись зіграти злий жарт із міською владою, якщо згадати емоційну рефлексію лояльної владі комунальної преси на рішення так само лояльної Громадської ради при виконкомі міськради в червні 2017 про необхідність реконструкції водовідвідних систем частини міста – і це при тому, що громадська рада взагалі не зазначена в статуті Нової Каховки, а її резолюції можна залишати поза увагою. Протягом 2017 року оголошено 5 громадських слухань, усі з ініціативи міського голови чи виконкому міської ради, з яких відбулися 4 (1 слухання були зірвані через відсутність доповідача). Резолюції слухань прийняті в редакції, запропонованій ініціаторами, за виключенням останніх, щодо згоди на підняття тарифу на приміські пасажироперевезення, де до проекту резолюції – передати пропозиції по тарифу виконкому для затвердження, додалося «відкладальне вето» громади: спочатку доопрацювати, а потім подати на затвердження. Передостанні слухання, що були вже після початку оголошені «обговоренням з громадськістю» через командировку основного доповідача, депутата міськради та директора комунального-підприємства – пасажироперевізника В.Перетятька, є прикладом провалу.
Щодо Каховки, то там у статуті (глава 2.7. «Громадські слухання», ст.2.7.1-2.7.3) ГС приділено уваги навіть менше, ніж у Законі. Зокрема, право ініціювання, але без жодного механізму, надано територіальній громаді, жодним словом не згадано продукт ГС – резолюцію, обов’язок і способи реагування на неї. Відсутність (непроведення) громадських слухань та всіх інших інтерактивних форматів протягом року, прямо порушує ч.2 ст.13 Закону про місцеве самоврядування, і є однозначним провалом.
Таким чином, бажаним є прийняття громадами положення про громадські слухання розділом у складі статуту, чи внесення змін до існуючих розділів, з метою нівелювання виявлених теорією і практикою проблемних місць. Пропонований для універсального статуту варіант:
(розділ/положення про) Громадські слухання
1. Громадські слухання є формою участі членів територіальної громади міста/селища/села, що належать до юрисдикції _______ ради, у прийнятті рішень, віднесених до компетенції місцевого самоврядування. Слухання провадяться на засадах добровільності, гласності, відкритості та свободи висловлювань. Метою проведення громадських слухань є ознайомлення громадськості міста/селища/села з позицією місцевої влади з актуальних проблем громади та отримання від мешканців пропозицій із цих питань у формі безпосереднього спілкування.
2. Громадські слухання проводяться відповідно до заявленої ініціативи, але не рідше одного разу на рік.
3. Громадські слухання проводяться з питань щодо розгляду :
- програми соціально - економічного розвитку;
- пропозицій щодо проекту бюджету міста/селища/села;
- створення об’єднаної територіальної громади, об'єднання територіальних громад, приєднання громад до об’єднаної територіальної громади;
- актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що стосуються інтересів територіальної громади міста;
- ставок оподаткування місцевими податками;
- інших питань, віднесених до компетенції місцевого самоврядування.
4. Обов’язковий мінімум ініціювання і проведення міських, селищних, сільських громадських слухань покладається відповідно на міського/селищного/сільського голову.
5. Як правило, суб’єктом ініціативи проведення міських/селищних/сільських громадських слухань виступає міський/селищний/сільський голова. Також проведення громадських слухань можуть ініціювати:
міська/селищна/сільська рада; міська/селищна/сільська рада громади, що входить до складу громади; відповідний селищний, сільський голова; члени територіальної громади міста у кількості, визначеній статутом.
6. Рішення про ініціювання проведення міських громадських слухань може прийматися міським/селищним/сільським головою одноосібно. У такому випадку правовою підставою для проведення громадських слухань є розпорядження міського/селищного/сільського голови.
Рішення про ініціювання проведення громадських слухань радою приймаються на засіданні сесії. У такому випадку правовою підставою для проведення громадських слухань є рішення ради, прийняте більшістю голосів від кількості депутатів ради.
7. Ініціатива членів територіальної громади про проведення громадських слухань реєструється у міській/селищній/сільській раді шляхом подачі колективної заяви, підписаної не менше _____ членів територіальної громади (що відповідає 0,1% чисельності населення громад міст обласного значення, 0,5% чисельності населення інших міських громад, 0,75% чисельності населення селищних/сільських громад), що мають право голосу на місцевих виборах. У заяві визначається орієнтовна (в межах 3 днів) дата проведення слухань і особи, уповноважені представляти ініціативну групу.
Члени територіальної громади – мешканці населеного пункту, що входить до складу громади без утворення місцевої ради, можуть ініціювати громадські слухання, тема яких стосується інтересів мешканців цього населеного пункту, шляхом збирання підписів членів територіальної громади – мешканців цього населеного пункту, в кількості, що відповідає не менш ніж 3% від кількості мешканців таких населених пунктів
У всіх випадках, коли реєстрація ініціативи реалізується через подання заяви, підпис включає: прізвище, ім’я, по батькові, рік і місяць народження, місце проживання (відповідно до реєстрації).
Підставою для проведення громадських слухань з ініціативи членів територіальної громади є розпорядження міського/селищного/ сільського голови. Розпорядження голови про проведення громадських слухань приймається не пізніше 10 днів з дня реєстрації ініціативи.
8. При поданні колективної заяви вказуються особи в кількості від 3 до 5 чоловік, повноважні представляти суб’єкта ініціативи, питання, що виносяться на громадські слухання, і планований час проведення слухань.
9. У громадських слуханнях беруть участь члени територіальної громади міста, а також запрошені особи.
До участі у громадських слуханнях суб’єкт ініціативи з проведення громадських слухань запрошує:
народних депутатів України, обраних за одномандатним округом, до якого входить територія громади, обраних за багатомандатним округом і закріплених фракцією, до якої вони входять, за адміністративною одиницею, до якої входить територія громади (за згодою таких депутатів);
міського/селищного/сільського голову (у випадку, якщо не він виступає суб’єктом ініціативи);
старост старостинських округів, що входять до складу громади;
депутатів відповідної ради, чия присутність є обов’язковою за законом «Про статус депутатів місцевих рад»
10. Керівництво та координація процесом підготовки громадських слухань покладається на суб’єкта ініціативи або на особу чи групу осіб, повноважних представляти суб’єкта ініціативи.
У триденний термін із часу прийняття рішення про проведення громадських слухань створюється робоча група з підготовки громадських слухань.
У випадку ініціювання слухань міським / селищним / сільським головою, міською / селищною / сільською радою, суб’єкт ініціативи створює робочу групу з підготовки слухань. До складу робочої групи включаються особа або особи, повноважні представляти інтереси суб’єкта ініціативи.
У випадку, якщо суб’єктом ініціативи виступають члени громади, створення робочої групи покладається на особу чи осіб, повноважних представляти суб’єкта ініціативи.
Кількість осіб, що входять до робочої групи, не повинна бути меншою 3 і більшою 9 чоловік.
На своєму засіданні робоча група консенсусом або більшістю голосів приймає рішення щодо:
вибору приміщення для проведення слухань;
персонального складу запрошених осіб;
затвердження порядку денного та регламенту слухань;
визначення доповідача і співдоповідача (співдоповідачів).
На робочу групу покладаються інші організаційно-забезпечувальні функції.
11. Інформування членів територіальної громади про громадські слухання розпочинається робочою групою не пізніше 10 календарних днів до їхнього проведення.
Інформування включає в себе:
- повідомлення у друкованому засобі масової інформації відповідної комунальної власності, або іншим, з яким укладено угоду про висвітлення діяльності відповідної ради та її виконавчих органів;
- повідомлення на офіційному сайті громади;
- адресну розсилку запрошень визначеним особам;
- інші публічні оголошення (зокрема, але не виключно, повідомлення на вході до приміщення, де відбуватимуться громадські слухання).
12. Громадські слухання включають:
доповідь;
співдоповідь (співдоповіді);
запитання;
виступи (обговорення);
прийняття проекту резолюції громадських слухань за основу;
внесення поправок до проекту;
прийняття резолюції слухань в цілому.
На громадські слухання робоча група представляє такі матеріали:
порядок денний слухань;
прес-реліз;
проекти резолюції;
інші матеріали.
Не допускається розгляд питань та прийняття рішень, які не стосуються теми слухань та не були внесені до порядку денного громадських слухань.
На громадських слуханнях ведеться протокол, в якому зазначаються дата і місце проведення слухань, загальна кількість присутніх, питання, що обговорюються, зміст виступів та внесені пропозиції.
До протоколу може додаватися інформація або звіт особи, яка запрошена на слухання.
Веде протокол секретар слухань - особа з числа працівників виконавчих органів відповідної ради, призначена міським/сільським/селищним головою у розпорядженні про призначення громадських слухань, а якщо таку особу не призначено - визначена робочою групою особа.
Протокол громадського слухання підписується головуючим, та секретарем слухань.
13. Головує на громадських слуханнях міський /селищний / сільський голова або представник від осіб, повноважних представляти суб’єкта ініціативи.
Головуючий на початку слухань оголошує їх регламент, стежить за дотриманням порядку денного, регламенту слухань, надає слово для виступу.
Кожен присутній на громадських слуханнях має право задати запитання або висловитися з будь-якого питання, порушеного у процесі слухань, в порядку, затвердженому регламентом слухань.
14. За результатами громадських слухань приймається рішення. Право голосу на слуханнях мають лише особи, що володіють правом голосу на місцевих виборах та проживають відповідно на території населеного пункту, що належить до громади.
Рішення відповідних громадських слухань приймається у формі резолюції. Резолюція громадських слухань є рекомендаційним актом для відповідної ради, який підлягає розгляду на найближчій черговій сесії відповідної ради (або на позачерговій сесії, що відбувається раніше за чергову, якщо резолюція слухань стосується порядку денного позачергової сесії), а також розгляду міським / селищним / сільським головами. Резолюція, чи її окремі пункти, може містити рекомендації для різних органів та посадових осіб місцевого самоврядування громади.
Також резолюція може бути оформлена у вигляді проекту рішення ради, проекту розпорядження міського /сільського /селищного голови.
За результатами розгляду резолюції відповідних громадських слухань міська рада, селищна, сільська ради, міський, селищний, сільський голови приймають у межах своєї компетенції відповідні рішення / розпорядження та враховують у своїй діяльності. Якщо резолюція оформлена як проект рішення, суб’єктом його внесення вважається міський / селищний /сільський голова.
Текст резолюції громадських слухань оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування.
Частково причиною є недостатнє висвітлення інструменту в діючому законодавстві, власне, в єдиному законі «Про місцеве самоврядування» (надалі – Закон), де громадським слуханням присвячено ст.13:
«Ст.13. Громадські слухання
1. Територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.
2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.
3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
4. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.»
Крім того, певну роль у сприянні організації ГС(але не в їх призначенні) Закон відводить старостам в ОТГ:
Ст.54-1 ч.1 п.12: «(староста) сприяє утворенню та діяльності органів самоорганізації населення, організації та проведенню загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення у відповідному селі, селищі».
Відсилання до статуту, який поки не є обов’язковим, і не завжди наявний навіть у міських громадах, та відсутність у Законі навіть визначення терміну ГС, практично унеможливлює їх проведення в разі відсутності у громади статуту: якщо загальні збори умовно можливо провести на підставі прописаної у постанові Верховної ради процедури, а проект рішення на правах місцевої ініціативи чи без таких прав, все одно має шанс стати рішенням лише зі згоди більшості депутатів, а процедура проходження так чи інакше регулюється регламентом, тобто без прописаної процедури місцевої ініціативи досить забезпечити лояльність хоча б одного суб’єкта внесення проектів рішень, то ГС як засіб створення обов’язкової до розгляду пропозиції, потребує неодмінної регламентації в Статуті. Як для формального проведення ГС, так і для можливості практичних наслідків. Непряме визначення ГС у Законі як інтерактивну зустріч громадян з посадовими особами місцевого самоврядування, обмежує ініціативу громадян із напрацювання резолюцій, і навпаки, підштовхує владу до використання інструменту виключно формально, для створення ілюзії суспільної легітимності контраверсійних рішень, або для надання популярним рішенням більшого розголосу, із сталим колом учасників і «резервом» людей, потрібних в разі спроб опонентів отримати чисельну перевагу.
Практика проведення ГС у різних громадах відрізняється. Лише в Херсоні більшість (4 з 5) слухань відбулася з ініціативи громадських активістів, 1 слухання – призначені міським головою для розгляду проекту міського бюджету на 2018 рік (щорічне призначення головою слухань на цю тему відбувається вже другий рік поспіль). В Новій Каховці ГС призначались 5 разів, 4 з них відбулися, всі призначення мали за ініціатора міського голову або виконком міської ради. В Бериславі проведено 6 ГС також з ініціативи міського голови, всі на тему детальних планів територій. В Каховці ГС не проводились, хоча в грудні заплановано проведення на січень 2018 з ініціативи виконавчого органу міськради – Відділу культури.
Херсонська практика проведення громадських слухань всупереч бажанню керівництва органів місцевого самоврядування, викрила слабкі місця навіть у загалом прогресивних норм херсонського статуту, що стосуються ГС: виявилось, що «обов’язковий розгляд резолюції» може означати зокрема зачитування її самого лиш початку через урізаний до двох хвилин регламент виступу, без жодного обговорення, не кажучи вже про прийняття рішень. Зовсім незручні резолюції можна ігнорувати, як необхідність рішень за підсумками розгляду, бо в статуті міста не зазначено, в який термін резолюція має бути розглянута, і окремо – в який термін має бути рішення за підсумками розгляду. Як регламентується питання громадських слухань у нормативній базі і практиці контрольних громад?
Берислав. Згідно з листом-відповіддю на запит, у місті відсутній Статут, хоча проведено 6 громадських слухань, незрозуміло, чим в такому випадку регламентувалася процедура їх проведення. Також, за цією ж відповіддю, не застосовувалось жодних інших процедур місцевої демократії, навіть консультації з громадськістю, не створено і громадських рад. Разом з тим, незважаючи на відповідь, у розпорядженні експертів перебуває фотокопія з оригіналу затвердженого належним чином статуту Берислава, яким, зокрема, регламентуються громадські слухання (глава 9 «громадські слухання», статті 50-56): право ініціювання громадських слухань надається окрім голови, виконкому, ОСНам, більшості складу міськради (безпосередньо чи через надання радою згоди з рішенням постійної комісії ради), ініціативній групі не менше 50 членів громади (ст.52). Більший ценз ініціаторів виглядає нелогічно в порівнянні з загальними зборами (10 підписів), з огляду на менші витрати на проведення саме громадських слухань; єдиним обов’язковим документом, що створюється на слуханнях, є їх протокол, який передається секретарю ради (ст.54), при цьому можливість наявності «рішень» окрім протоколу згадується непрямо (ст.55), не існує (на відміну від загальних зборів) жодних обов’язків ОМС та посадових осіб розглядати рішення та реагувати на них. Приклади застосування норм: хоча серед ініціаторів цілком демократично зазначено членів громади в кількості не менше 50 осіб, але решта норм (в якості продукту слухань передбачений лише протокол, без жодних імперативів щодо його розгляду та реагування на пропозиції, чим порушено ч.3 ст. 13 Закону про місцеве самоврядування) фактично надають інструменту односторонню дію – лише як засобу заслуховування громадськістю інформації від представників влади. Вірогідно, що саме дотриманням норм «неіснуючого» статуту пояснюється відсутність за результатами усіх слухань резолюцій. Також, з огляду на недостовірність інформації про наявність статуту, залишаються сумніви і щодо усієї решти пунктів відповіді: чи справді не створено громадських рад, не проводилися консультації? Так чи інакше, усі 6 бериславських слухань можна віднести до провальних.
В Новій Каховці ситуація є геть протилежною: статутом передбачено (глава 9 «громадські слухання», статті 57-65)обов’язковість оформлення ініціаторами слухань резолюції у вигляді проекту рішення, і спрямування його для розгляду на найближчій сесії. Але ця нечувана щедрість демократії компенсується захмарним цензом підписів на підтримку ГС за громадською ініціативою (5% від чисельності населення громади, тобто понад 3000 підписів), відповідно, на практиці ініціювання слухань, порядок денний, регламент слухань та проект резолюції формують особи, уповноважені міською владою. З іншого боку, ініціатором може виступити також ОСН, і в цьому випадку підписи не потрібні. Така прогалина в обороні від незручних резолюцій може колись зіграти злий жарт із міською владою, якщо згадати емоційну рефлексію лояльної владі комунальної преси на рішення так само лояльної Громадської ради при виконкомі міськради в червні 2017 про необхідність реконструкції водовідвідних систем частини міста – і це при тому, що громадська рада взагалі не зазначена в статуті Нової Каховки, а її резолюції можна залишати поза увагою. Протягом 2017 року оголошено 5 громадських слухань, усі з ініціативи міського голови чи виконкому міської ради, з яких відбулися 4 (1 слухання були зірвані через відсутність доповідача). Резолюції слухань прийняті в редакції, запропонованій ініціаторами, за виключенням останніх, щодо згоди на підняття тарифу на приміські пасажироперевезення, де до проекту резолюції – передати пропозиції по тарифу виконкому для затвердження, додалося «відкладальне вето» громади: спочатку доопрацювати, а потім подати на затвердження. Передостанні слухання, що були вже після початку оголошені «обговоренням з громадськістю» через командировку основного доповідача, депутата міськради та директора комунального-підприємства – пасажироперевізника В.Перетятька, є прикладом провалу.
Щодо Каховки, то там у статуті (глава 2.7. «Громадські слухання», ст.2.7.1-2.7.3) ГС приділено уваги навіть менше, ніж у Законі. Зокрема, право ініціювання, але без жодного механізму, надано територіальній громаді, жодним словом не згадано продукт ГС – резолюцію, обов’язок і способи реагування на неї. Відсутність (непроведення) громадських слухань та всіх інших інтерактивних форматів протягом року, прямо порушує ч.2 ст.13 Закону про місцеве самоврядування, і є однозначним провалом.
Таким чином, бажаним є прийняття громадами положення про громадські слухання розділом у складі статуту, чи внесення змін до існуючих розділів, з метою нівелювання виявлених теорією і практикою проблемних місць. Пропонований для універсального статуту варіант:
(розділ/положення про) Громадські слухання
1. Громадські слухання є формою участі членів територіальної громади міста/селища/села, що належать до юрисдикції _______ ради, у прийнятті рішень, віднесених до компетенції місцевого самоврядування. Слухання провадяться на засадах добровільності, гласності, відкритості та свободи висловлювань. Метою проведення громадських слухань є ознайомлення громадськості міста/селища/села з позицією місцевої влади з актуальних проблем громади та отримання від мешканців пропозицій із цих питань у формі безпосереднього спілкування.
2. Громадські слухання проводяться відповідно до заявленої ініціативи, але не рідше одного разу на рік.
3. Громадські слухання проводяться з питань щодо розгляду :
- програми соціально - економічного розвитку;
- пропозицій щодо проекту бюджету міста/селища/села;
- створення об’єднаної територіальної громади, об'єднання територіальних громад, приєднання громад до об’єднаної територіальної громади;
- актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що стосуються інтересів територіальної громади міста;
- ставок оподаткування місцевими податками;
- інших питань, віднесених до компетенції місцевого самоврядування.
4. Обов’язковий мінімум ініціювання і проведення міських, селищних, сільських громадських слухань покладається відповідно на міського/селищного/сільського голову.
5. Як правило, суб’єктом ініціативи проведення міських/селищних/сільських громадських слухань виступає міський/селищний/сільський голова. Також проведення громадських слухань можуть ініціювати:
міська/селищна/сільська рада; міська/селищна/сільська рада громади, що входить до складу громади; відповідний селищний, сільський голова; члени територіальної громади міста у кількості, визначеній статутом.
6. Рішення про ініціювання проведення міських громадських слухань може прийматися міським/селищним/сільським головою одноосібно. У такому випадку правовою підставою для проведення громадських слухань є розпорядження міського/селищного/сільського голови.
Рішення про ініціювання проведення громадських слухань радою приймаються на засіданні сесії. У такому випадку правовою підставою для проведення громадських слухань є рішення ради, прийняте більшістю голосів від кількості депутатів ради.
7. Ініціатива членів територіальної громади про проведення громадських слухань реєструється у міській/селищній/сільській раді шляхом подачі колективної заяви, підписаної не менше _____ членів територіальної громади (що відповідає 0,1% чисельності населення громад міст обласного значення, 0,5% чисельності населення інших міських громад, 0,75% чисельності населення селищних/сільських громад), що мають право голосу на місцевих виборах. У заяві визначається орієнтовна (в межах 3 днів) дата проведення слухань і особи, уповноважені представляти ініціативну групу.
Члени територіальної громади – мешканці населеного пункту, що входить до складу громади без утворення місцевої ради, можуть ініціювати громадські слухання, тема яких стосується інтересів мешканців цього населеного пункту, шляхом збирання підписів членів територіальної громади – мешканців цього населеного пункту, в кількості, що відповідає не менш ніж 3% від кількості мешканців таких населених пунктів
У всіх випадках, коли реєстрація ініціативи реалізується через подання заяви, підпис включає: прізвище, ім’я, по батькові, рік і місяць народження, місце проживання (відповідно до реєстрації).
Підставою для проведення громадських слухань з ініціативи членів територіальної громади є розпорядження міського/селищного/ сільського голови. Розпорядження голови про проведення громадських слухань приймається не пізніше 10 днів з дня реєстрації ініціативи.
8. При поданні колективної заяви вказуються особи в кількості від 3 до 5 чоловік, повноважні представляти суб’єкта ініціативи, питання, що виносяться на громадські слухання, і планований час проведення слухань.
9. У громадських слуханнях беруть участь члени територіальної громади міста, а також запрошені особи.
До участі у громадських слуханнях суб’єкт ініціативи з проведення громадських слухань запрошує:
народних депутатів України, обраних за одномандатним округом, до якого входить територія громади, обраних за багатомандатним округом і закріплених фракцією, до якої вони входять, за адміністративною одиницею, до якої входить територія громади (за згодою таких депутатів);
міського/селищного/сільського голову (у випадку, якщо не він виступає суб’єктом ініціативи);
старост старостинських округів, що входять до складу громади;
депутатів відповідної ради, чия присутність є обов’язковою за законом «Про статус депутатів місцевих рад»
10. Керівництво та координація процесом підготовки громадських слухань покладається на суб’єкта ініціативи або на особу чи групу осіб, повноважних представляти суб’єкта ініціативи.
У триденний термін із часу прийняття рішення про проведення громадських слухань створюється робоча група з підготовки громадських слухань.
У випадку ініціювання слухань міським / селищним / сільським головою, міською / селищною / сільською радою, суб’єкт ініціативи створює робочу групу з підготовки слухань. До складу робочої групи включаються особа або особи, повноважні представляти інтереси суб’єкта ініціативи.
У випадку, якщо суб’єктом ініціативи виступають члени громади, створення робочої групи покладається на особу чи осіб, повноважних представляти суб’єкта ініціативи.
Кількість осіб, що входять до робочої групи, не повинна бути меншою 3 і більшою 9 чоловік.
На своєму засіданні робоча група консенсусом або більшістю голосів приймає рішення щодо:
вибору приміщення для проведення слухань;
персонального складу запрошених осіб;
затвердження порядку денного та регламенту слухань;
визначення доповідача і співдоповідача (співдоповідачів).
На робочу групу покладаються інші організаційно-забезпечувальні функції.
11. Інформування членів територіальної громади про громадські слухання розпочинається робочою групою не пізніше 10 календарних днів до їхнього проведення.
Інформування включає в себе:
- повідомлення у друкованому засобі масової інформації відповідної комунальної власності, або іншим, з яким укладено угоду про висвітлення діяльності відповідної ради та її виконавчих органів;
- повідомлення на офіційному сайті громади;
- адресну розсилку запрошень визначеним особам;
- інші публічні оголошення (зокрема, але не виключно, повідомлення на вході до приміщення, де відбуватимуться громадські слухання).
12. Громадські слухання включають:
доповідь;
співдоповідь (співдоповіді);
запитання;
виступи (обговорення);
прийняття проекту резолюції громадських слухань за основу;
внесення поправок до проекту;
прийняття резолюції слухань в цілому.
На громадські слухання робоча група представляє такі матеріали:
порядок денний слухань;
прес-реліз;
проекти резолюції;
інші матеріали.
Не допускається розгляд питань та прийняття рішень, які не стосуються теми слухань та не були внесені до порядку денного громадських слухань.
На громадських слуханнях ведеться протокол, в якому зазначаються дата і місце проведення слухань, загальна кількість присутніх, питання, що обговорюються, зміст виступів та внесені пропозиції.
До протоколу може додаватися інформація або звіт особи, яка запрошена на слухання.
Веде протокол секретар слухань - особа з числа працівників виконавчих органів відповідної ради, призначена міським/сільським/селищним головою у розпорядженні про призначення громадських слухань, а якщо таку особу не призначено - визначена робочою групою особа.
Протокол громадського слухання підписується головуючим, та секретарем слухань.
13. Головує на громадських слуханнях міський /селищний / сільський голова або представник від осіб, повноважних представляти суб’єкта ініціативи.
Головуючий на початку слухань оголошує їх регламент, стежить за дотриманням порядку денного, регламенту слухань, надає слово для виступу.
Кожен присутній на громадських слуханнях має право задати запитання або висловитися з будь-якого питання, порушеного у процесі слухань, в порядку, затвердженому регламентом слухань.
14. За результатами громадських слухань приймається рішення. Право голосу на слуханнях мають лише особи, що володіють правом голосу на місцевих виборах та проживають відповідно на території населеного пункту, що належить до громади.
Рішення відповідних громадських слухань приймається у формі резолюції. Резолюція громадських слухань є рекомендаційним актом для відповідної ради, який підлягає розгляду на найближчій черговій сесії відповідної ради (або на позачерговій сесії, що відбувається раніше за чергову, якщо резолюція слухань стосується порядку денного позачергової сесії), а також розгляду міським / селищним / сільським головами. Резолюція, чи її окремі пункти, може містити рекомендації для різних органів та посадових осіб місцевого самоврядування громади.
Також резолюція може бути оформлена у вигляді проекту рішення ради, проекту розпорядження міського /сільського /селищного голови.
За результатами розгляду резолюції відповідних громадських слухань міська рада, селищна, сільська ради, міський, селищний, сільський голови приймають у межах своєї компетенції відповідні рішення / розпорядження та враховують у своїй діяльності. Якщо резолюція оформлена як проект рішення, суб’єктом його внесення вважається міський / селищний /сільський голова.
Текст резолюції громадських слухань оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування.
Коментарі
Дописати коментар